Майстерня хутра

Шуба з розкішного хутра – мрія майже кожної жінки. Немає кращого місця для вибору, ніж Тисмениця. Десять хвилин маршруткою від Івано-Франківська – і ви у містечку, яке славиться своїми хутряними виробами не лише в Україні. Навіть найвибагливіші модниці зможуть задовольнити тут свої смаки. Магазинів з хутром тут більш ніж достатньо. Що послужило передумовою розвитку ремесла? Для цього розглянемо історію міста Тисмениця. Тисмениця - містечко на берегах річок Ворона і Стримба, за 10 км від зал. ст. Івано-Франківськ. Славиться воно насамперед своїми умілими майстрами-кушнірами, які протягом століть займалися виготовленням хутрових виробів. Кушні́рство — це традиційне українське ремесло, яке включало вичинку шкіри з хутром і пошиття з неї різного одягу. Розвиток кушнірства у місті сягає сивої давнини. Навколо Тисмениці, у великих лісах, відбувалися княжі полювання, це стимулювало розвиток промислу та спонукало мешканців займатися виправкою шкір. Кушнірі виправляли шкіри різних тварин: медвідь, лисиця, заєць, коза, овчина, баран... Технологія виправи шкіри є доволі складною і потребувала значної кількості води, - розташування Тисмениці серед річок і потоків з чистою водою сприяло розвитку цього промислу . Перші згадки про Тисменицю вміщено в Іпатіївському літописі 1064 року, де йдеться про княжі лови у великих лісах навколо цього поселення. В 1448 році польський король Казимир Ягайлончик надав місту Магдебурзьке право, після чого місто починає зростати економічно . Для кушнірів ще за княжих часів, також і за Польщі були привілеї. У Магдебурському праві було сказано, що, кушнірі звільняються від підданських робіт, чим вони дуже пишалися. Багаті кушнірі величали себе бургерами. Були і бідні кушнірі, які взявши кушнірське приладдя, ходили по селах від хати до хати і запитували, чи треба щось пошити або направити, полагодити. В другій половині XVI ст., у 1590 році до Тисмениці з Кам'янця-Подільського прибуло кілька вірменських сімей, які займалися обробкою шкіри, володіли секретами виготовлення сап'яну та замшу. Поступово це ремесло перейшло до місцевих майстрів. У вересні 1592 року відбулося об'єднання тисменичан із ремісниками-вірменами, - засновано „Товариство кушнірів і білошкірників”, - започаткувався період організованого кушнірства в Тисмениці. Це стало своєрідним початком нового відліку в історії міста, міста, яке з часом зажило доброї слави умілих майстрів по всій Європі. 21 листопада 1637 року на підставі Магдебурського права в магістратський реєстр було внесено статут кушнірського цеху у Тисмениці. Цей день визнається датою започаткування хутро-фірми в м. Тисмениця. З часом поселення ремісників-вірменів у Тисмениці значно збільшилось, що сприяло подальшому розвитку кушнірства і торгівлі у місті. В умовах поступового занепаду переробки хутра та шкіри в Галичі, Львові, Кам'янці-Подільському та інших містах, кушнірський цех тисменицьких майстрів стає одним із найпотужніших центрів кушнірської справи. Його вироби активніше експортуються, зокрема, через торги на найвідоміших у той час великих Оломоуцьких і Лейпцігських ярмарках. На початку XVIII століття у Тисмениці було вже три цехи, що займалися обробкою хутра і шкіри, підприємство налічувало біля 360 кваліфікованих фахівців. У 1880 році товариство кушнірів і білошкірників домоглося державного замовлення на поставку кожухів для дирекції залізниць у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Його виконання було настільки бездоганним, що наступними стали великі поставки для дирекцій залізниць у Львові, Кракові і, навіть, у Граці (для так званої Південної залізниці, що з'єднувала Відень і Трієст). Роботою товариства зацікавилась Торгово-промислова Палата у Відні, і воно отримало від неї допомогу на будівництво нового виробничого приміщення (фабрики). Перед першою світовою війною на підприємстві було зайнято понад 500 фахівців найвищої кваліфікації. Ще 280 ремісників різних кушнірських спеціальностей, працювали у власних кустарних майстернях міста Тисмениця. Після цієї війни фабрика, що до цього була у державній оренді перейшла у власність спілки купців. З 1939 р. Тисмениця в складі Прикарпаття була приєднана до Радянської України. У 1940 році вироби тисменицьких кушнірів, які давно вже зарекомендували себе в країнах Європи, вперше демонструвалися на сільськогосподарській виставці в Москві. Поступово хутрове виробництво набирало обертів, з плином часу вдосконалювалась як обробка так і виробництво, саме, шуб. За німецької окупації у другу світову війну шубно-хутрова фабрика як і інші підприємства міста, була оголошена власністю німецького рейху. Під час другої світової війни, безумовно, спостерігався спад виробництва, але в повоєнні роки виробництво швидко відновлювалося. В 1970 році на базі кушнірського ремесла в Тисмениці було побудовано одну з найбільших в колишньому радянському союзі хутрових фабрик — хутрове підприємство «Тисмениця». Величезні об'єми виробництва фабрики потребували відповідної кількості води, - потоків місцевих річок вже не вистачало. З сусіднього Тлумацького району, від Дністра було прокладено 35-ти кілометровий трубопровід, який забезпечив фабрику достатньою кількістю води . Для забезпечення сировиною, поблизу збудовано дві звіроферми. В 1982 році місто Тисмениця стало адміністративним центром Тисменицького району. Розпочався інтенсивний розвиток, збільшилась кількість промислових підприємств. Для подальшого розширення обсягів виробництва хутрового підприємства «Тисмениця» було засноване спільне українсько-нідерландське підприємство "Тикаферлюкс". 24 січня 1989 року, був підписан договір про створення СП «Тикаферлюкс». Нідерландсько-німецька асоціація та українська хутрова фірма «Тисмениця» заснували спільне підприємство - одне з перших підприємств України із залученням іноземного капіталу. Серед виступивших іноземних інвесторів - відомі німецькі фірми (головним чином — "Розенберг і Ленхарт"), а також один із найбільших банків Нідерландів, які об'єдналися в асоціацію "РЛ+Т (Інтернешенел) Н.В." На навчання кадрів у Німеччині для підприємства було затрачено по десять тисяч марок на кожного працівника, на той час це була чимала сума. Щоб отримати право стати робітником нового хутрового підприємства СП «Тикаферлюкс» потрібно було пройти чималий конкурсний відбір. В подальшому підприємство займається вичинкою всіх видів шкурок та пошиттям виробів з хутра. Високоякісна вичинка шкурок досягається завдяки новітньому обладнанню та досвіду фахівців відомої німецької фірми «ТОРЕР» .Виробничі потужності підприємства забезпечують вичинку та фарбування 10 млн. шкурок кролика, норки, нутрії, каракуля, лисиці, песця, ондатри, овчини, пошиття з них виробів. Однією з перших вийшовши з державного сектору економіки, хутрофірма "Тисмениця" стала єдиним підприємством колишнього СРСР, яка представила у квітні 1993 року свою колекцію виробів на Міжнародному хутровому ярмарку у Франкфурті-на-Майні, що стало основою для її подальшого інтегрування у світову економіку. Так презентував підприємство з нагоди цієї події міжнародний журнал хутровиків "Sandy Parker Reports." Володіючи власними можливостями сучасного дизайну хутряні вироби з торговою маркою «Тикаферлюкс» вийшли на ринок відповідаючи найсучаснішим вимогам світової моди щодо якості, різноманітності та дизайну. Хутрофірма отримала безліч вагомих міжнародних нагород, призів, медалів та дипломів. Завоювала визнання на міжнародному рівні, свою клієнтську базу. Відрахування податків СП «Тикаферлюкс» у бюджет сягнуло до мільйона гривень. З настанням світової фінансова кризи СП «Тикаферлюкс» зазнало структурного поділу. Створено два підприємства — ТОВ СП «МРV-Юкрейн», яке займається вичинкою хутра (суто німецький капітал), і ТОВ «Тикаферлюкс-Н», яке займається пошиттям хутряних виробів. Сьогодні, коли ринок товарів різко збільшився і відкрито широке розмаїття хутрових закордонних виробів, сучасні модниці продовжують надавати перевагу тисменицьким майстрам та їх розкішним і якісним виробам. Як і в далекі часи, більша частина тисменичан задіяна в кушнірській сфері. Величезна кількість виробництва, починаючи від обробки і вичинки сировини, і до кінцевого процесу - пошиву готового виробу, зосереджена на приватних підприємствах. Серед власників індивідуальних майстерень можна зустріти колишніх працівників підприємства «Тисмениця» . Багато з них пішли з кадрів підприємства для створення власного виробництва. За рахунок невеликого обсягу, процес пошиття виробу добре контролюється і в результаті одержуються вироби високої якості і модного фасону. - ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО - Нині в Тисмениці з населенням 9800 чол., працює 42 приватні хутрові магазини. Проте хутром у Тисмениці торгують не лише у магазинах. Недалеко від фабрики можна зустріти людей, які пропонують відвідати свої оселі, щоб придбати хутряні вироби. Ціни у приватників як правило нижчі. Іноді ця різниця сягає 300 доларів. Але у такому разі варто бути обережнішим, так як замість вітчизняного виробу можуть запропонувати дешевий китайський крам лише з біркою від Тисмениці. Перевага купівлі у подібних продавців у тому, що вони можуть підібрати річ за ціною, яку ви пропонуєте. Якщо вас цікавить шуба з каракулю за 300 доларів, вам її обов’язково знайдуть, звернувшись до іншого продавця. А якщо важко підібрати розмір, пошиють на замовлення. Конкуренція стає щораз жорсткішою. :))